Нещодавнє рішення Верховного адміністративного суду Португалії щодо уніфікації уточнило, що продаж неподіленої частки спадщини третій стороні НЕ кваліфікуватися як «обтяжлива передача речових прав на нерухоме майно» з метою отримання приросту капіталу. Хоча рішення стосувалось конкретного питання, воно знову розпалило ширші дебати, що мають безпосереднє відношення до обговорення податку на спадщину в Португалії.
Зокрема, коли Податкова служба стверджувала, що вирівнювальні виплати («торнас») внесені в контексті поділу спадщини можуть призвести до оподаткування приросту капіталу, виникає незручне питання: чи може внутрішнє коригування часток спадщини стати новою точкою податкового навантаження, фактично сигналізуючи про непряме повернення податку на спадщину в Португалії під іншою назвою?
Правовий контекст: Поділ майна та вирівнювальні виплати
Один із найделікатніших і часто неочікуваних сценаріїв виникає під час поділу майна після смерті, коли єдиний спадкоємець отримує все майно та компенсує фінансову шкоду іншим спадкоємцям.
Це класична структура:
Спадщина включає один відповідний нерухомий актив.
Один спадкоємець отримує майно повністю.
Інші спадкоємці отримують грошову компенсацію («торнас»), що відповідає різниці між вартістю активу та їхніми відповідними частками спадщини.
Податкове питання виникає саме в цей момент. Португальська податкова служба неодноразово стверджувала, що спадкоємець, який отримує торни, а в деяких тлумаченнях навіть спадкоємець, який від них відмовляється, може отримувати оподатковуваний приріст капіталу згідно з категорією G Податкового кодексу про доходи фізичних осіб.
Юридичне питання оманливо просте, але технічно складне:
Чи є отримання торнас (торнас) при розподілі спадщини «обтяжливою передачею речових прав на нерухоме майно» згідно з Португальським кодексом про податок на доходи фізичних осіб, що призводить до оподатковуваного приросту капіталу?
Чи маємо ми справу лише з технічним механізмом балансування часток спадщини, внутрішнім патримоніальним коригуванням без характеру «ціни», а отже, поза закритим переліком (numerus clausus) подій, що оподатковуються при прирості капіталу?
Ця дискусія виходить за рамки технічної класифікації податків. Вона стосується структурних обмежень оподаткування та, опосередковано, історичного скасування податку на спадщину в Португалії.
Історична довідка: Скасування податку на спадщину в Португалії
Протягом десятиліть Португалія стягувала традиційний податок на спадщину, раніше відомий як податок на спадщину та пожертвування. Він застосовувався до безоплатної передачі активів, як у разі смерті, так і в дар, що відображало класичний європейський підхід до оподаткування багатства, набутого без компенсації.
Ситуація докорінно змінилася з податковою реформою 2003/2004 років. Декрет-закон № 287/2003 скасував податок на спадщину та замінив його режимом гербового збору з безоплатної передачі майна. Найважливіше те, що передача майна після смерті або шляхом дарування між подружжям, нащадками та висхідними родичами була звільнена від оподаткування.
На практиці це скасувало податок на спадщину в Португалії для прямих сімейних передач. Політичне обґрунтування на той час було очевидним: податок вважався соціально обтяжливим, економічно неефективним та адміністративно складним, особливо там, де він застосовувався до активів, які вже оподатковувалися за життя померлого.
Відтоді Португалія є однією з небагатьох європейських юрисдикцій, де не стягується податок на спадщину при прямому сімейному успадкуванні.
Саме на цьому тлі нинішні дебати щодо торнас набувають символічного та юридичного значення.
Позиція податкової служби: Торнас як прихований продаж?
До того, як судова практика була консолідована, платники податків вже стикалися з обов'язковими рішеннями Податкової служби, в яких стверджувалося, що поділ майна, пов'язаний з торнами, може кваліфікуватися як обтяжливі операції.
У обов'язковому рішенні № 1351/2018 (22 червня 2018 року) Податкове управління заявило, що спадкоємці можуть фактично представляти собою відчуження основного права на нерухоме майно. Відповідно, вони являтимуть собою оподатковуваний приріст капіталу, навіть якщо спадкоємець зрештою відмовляється від компенсації.
Таке міркування прирівнює торнас до ціни покупки та трактує поділ як частковий продаж між співспадкоємцями.
Пізніші рекомендації пішли ще далі, стверджуючи, що відмова від торнас не скасовує нібито обтяжливого характеру транзакції. Логіка полягає в тому, що існувало економічно вимірне право, від якого було добровільно відмовлено, що призвело до оподатковуваного доходу.
Практичним наслідком такого тлумачення є дестабілізація: спадкоємці можуть зіткнутися з оподаткуванням без фактичного продажу, без узгодженої ціни, а в деяких випадках і без отримання будь-якої ефективної економічної вигоди.
Момент, який традиційно вважається нейтральною реорганізацією спадкового майна після смерті, перекваліфікується як оподатковувана подія.
Реакція юриспруденції: Поділ – це не продаж
Португальська юриспруденція рішуче відреагувала, посилаючись на принцип типовості оподаткування.
Оподаткування приросту капіталу категорії G діє на основі закритого переліку оподатковуваних подій. Немає загального положення, яке б оподатковувало будь-яке збільшення багатства. Конкретна фактична ситуація повинна повністю відповідати правовому визначенню. Якщо це не так, оподаткування не може виникнути, насамперед не через аналогію чи функціональну перекваліфікацію.
У Арбітражному рішенні № 1162/2024-T (3 липня 2025 року) цивільно-правові основи поділу спадщини були ретельно підтверджені:
Хоча майно залишається неподільним, кожен спадкоємець має право на певну частину автономної спадкової маси, а не на окремі активи.
Поділ має декларативний, а не конститутивний чи транслятивний характер. Вважається, що кожен спадкоємець набуває свої активи безпосередньо від померлого, ретроактивно з дати смерті.
Поділ не є обтяжливою передачею основних прав згідно зі статтею 10(1)(a) Податкового кодексу фізичних осіб.
Верховний адміністративний суд у справі № 305/11.5BELRS (7 квітня 2021 року) підтвердив це міркування. Суд постановив, що:
Поділ не еквівалентний договору купівлі-продажу.
Торна — це не «ціна», а компенсаційний механізм, що врівноважує частки спадщини.
Вартість, що приписується майну під час розділу, не має значення для розрахунку приросту капіталу.
Надлишкова частка не є оподатковуваним придбанням за відсутності прямого законодавчого положення.
Висновок однозначний: без юридично типізованої обтяжливої передачі немає оподатковуваного приросту капіталу.
Ця судова практика відкидає уявлення про те, що поділ майна є завуальованим продажем між співспадкоємцями. У системі, що регулюється суворою правовою системою, податкове зобов'язання не може бути створене шляхом розширеного переосмислення цивільно-правових концепцій.
Чи є це непрямим відродженням податку на спадщину в Португалії?
Дебати щодо торнасів виходять за рамки технічної класифікації. Вони порушують конституційні принципи:
Принцип податкової законності полягає в тому, що основні елементи оподаткування мають бути встановлені законом.
Заборона аналогії у податковому законодавстві.
Вимога суворої типовості.
Правова визначеність та захист законних очікувань.
Протягом понад двох десятиліть поділ спадщини вважався нейтральним для цілей оподаткування доходів. Адміністративна перекласифікація, яка перетворює внутрішнє вирівнювання на оподатковуваний приріст капіталу, порушує передбачуваність та підриває планування спадкоємства.
Якщо просте збалансування часток спадщини може бути перетворене на оподатковувану подію, навіть якщо торна відмовлено, межа між нейтральним успадкуванням та непрямим оподаткуванням спадщини розмивається.
Питання не в тому, чи слід оподатковувати збільшення майна в принципі. Питання в тому, хто має повноваження вирішувати: законодавчий орган, через чітке формулювання закону, чи Податкова служба, через розширювальне тлумачення?
Нещодавня судова практика явно сприяє першому варіанту.
Висновки: Податок на спадщину в Португалії не може знову з'явитися шляхом тлумачення
Оподаткування торнасів згідно з податком на доходи фізичних осіб є, зрештою, питанням законності, а не адміністративного розсуду.
Згідно з цивільним законодавством:
Поділ спадщини не є продажем між співспадкоємцями.
Торни не є ціною покупки.
Ця операція є внутрішнім вирівнюванням часток спадщини, а не обтяжливою передачею основних прав.
Оподаткування приросту капіталу базується на закритому переліку оподатковуваних подій. За відсутності чітких законодавчих положень оподаткування не може виникати внаслідок економічної аналогії або розширення тлумачення.
Постійна тенденція в судовій практиці підтверджує, що:
Без юридично визначеного обтяжливого переказу приріст капіталу категорії G відсутній.
Створення або повторне запровадження податку на спадщину в Португалії є питанням, яке належить до компетенції законодавчого органу.
Ширше інституційне питання залишається актуальним:
Чи може податок ефективно повертатися через тлумачення в податковій системі, що ґрунтується на суворій законності, якщо законодавчий орган його скасував?
Наразі суди, схоже, дають рішучу негативну відповідь.
Ця стаття надається виключно для загального інформаційного та академічного використання і не є юридичною, податковою чи професійною консультацією. Представлений аналіз відображає тлумачення португальського податкового законодавства та судової практики станом на дату публікації та може не застосовуватися до конкретних фактичних обставин.
Португальське податкове законодавство, адміністративна практика та судова практика, включаючи питання щодо податку на спадщину в Португалії, поділу майна та оподаткування приросту капіталу, можуть бути змінені, переосмислені або внесені до законодавства. Позиція Податкового управління Португалії може відрізнятися від судових рішень, на які посилаються в цьому документі, а результати можуть відрізнятися залежно від конкретних фактів кожної справи.
Читачам не слід діяти або утримуватися від дій на основі цієї статті, не отримавши індивідуальної консультації від кваліфікований юрист або сертифікований податковий консультант належним чином зареєстровано в Португалії. Ми не несемо відповідальності за будь-які збитки або шкоду, що виникли внаслідок використання інформації, що міститься в цьому документі.
Заснування с Madeira Corporate Services датується 1996 роком. MCS починав як постачальник корпоративних послуг у міжнародному бізнес-центрі Мадейри та швидко став провідною керуючою компанією… Читати далі
